Шкрябаєм нігтями чашу за хмарами,
Дихаєм, дихаєм, дихаєм парами.
Той, хто не диха, вже випустив пар,
Шкрябать зморився і впав, як Ікар.
Дослід, піддослід, загадка для вченого.
Ми ж не учені - струмуємо венами.
Лиш доторкнись - витікаємо з вен,
Нас без числа і немає імен.
Нас засліпило фізичними чарами,
Душу втоптали та стали вандалами.
Розум одне продукує нам - страх.
Іншим лиш це і потрібно - гаввах !
25.09.2024р.
