"Чому так багато сліз?
Це не додає нам віку"
Причин є завжди без ліку
Та зараз їх повен віз
Вже рідше почуєш сміх
Не скований жалем та сумом
Бо спогади б'ють ніби струмом
З далеких безпечних доріг
Так хочеться просто забути
Не згадувать більше цей жах
Холодний, ненависний страх
Забути, навіки забути!
Та ні, не забути, а стерти
З історій всесвітніх війну
Запхати в безмежну пітьму
Й геть слова такого не знати
