*****
Хай лиш приємні почуття
Та світлії думки
У кожного впродовж життя,
Мов пишнії квітки,
В душі та в голові цвітуть
Кожнісінькую мить!
У них же й полягає суть
Життя, яке летить,
Неначе птаха, в майбуття
Крізь простір та крізь час.
Коли ж мине, то вороття
До нього жоден з нас
Не матиме, хай як би ми
Не прагнули цього.
Родилися бо ми людьми.
Тож протягом всього
Життя повинні всі ми жить,
Як прагне кожен з нас,
Немовби це остання мить,
Що нам дарує час,
Який невпинно промина,
Немов стріла, летить.
Адже ніхто із нас не зна,
Коли остання мить
Життя настане, прилетить,
Прийде чи прибіжить,
Та мить, в яку на світі вмить
Припинимо ми жить
Назавжди, бо життя дано
Усім нам лиш одне.
Більш не повториться воно
У нас, коли мине,
Принаймні тут, на світі цім.
Звемося ж ми людьми.
Отож живімо так на нім,
Як прагнемо всі ми!
Євген Ковальчук, 07. 03. 2021
