у тіні власної сивієш на очах
до неба криці зламано драбину
надії плач у серця кризі гине
погода й страх на схрещених мечах
стоять_ ковтаючи слова блідих пророків_
_
цей клятий бій триватиме допоки
ще мариш втечею за горизонт подій_
у дзеркала проваллі - ліцедій
злягається з черницею сліпою
з обличчям сповненим байдужим спокоєм
із величчю падіння в першогріх_
_
ніхто нікого бо не переміг_
ніч. кисло-мертвий присмак неспромоги
холодний вітер в степ несе_ зачин
одного наслідка і тисячі причин
зникає у тумані забуття_
...стихає нічиє серцебиття
і розчиняється в агонії відлуння
фантомних криків чорних херувимів
в сухих гілках над цвинтаром ілюзій_
