чому мені не пишеш?
чому ти не скучаєш?
а я чекав позначки
як з’явишся
онлайн...
я розумію, свище
і може розриває
тебе життєвий вітер,
коли ти там -
офлайн.
і споглядаю вище,
як наче хтось блукає -
тебе в очах шукаю -
сховався там -
мій рай.
в зіницях прочитаю -
і навіть не спитаю,
чому довіри мало -
загнався в ній -
нехай.
чому мені не скажеш,
для чого відкидаєш?
я ж може не як інші?
ти лиш надію
дай?
.
.
.
(17.08.2021, Тернопіль)
