Прихилилась зима до лютого,
Він їй пісню стрімку наспівує,
Між снігами давно забутими,
На шибках розмальовує лілії.
Забавляє все ж зиму букетами,
Не знайти в них тепла і запаху,
З неба падають зорі кометами,
Щоб дощами вона не плакала.
А вона з ним то ніжно-сонячна,
Так зненацька нахмурить брови,
То уста усміхнуться так зоряно,
То морозним огорне холодом.
Що за жінка, якій притаманно,
Настрій змінюється щогодинно,
В льодових ще прикрасах гарна,
Та весна десь вже дихає в спину.
ГАЛИНА ГРИЦИНА.
