Тільки розрахувався із життям,
І смерть з’явилась, тихо, за своїм.
Тебе супроводжував виттям,
Та не залишишся живим.
Вже у душі нікого, ні сліду, нічого,
За дверима туман, в очах омріяний лиман.
І не бачу зворотнього шляху, і як ідти вперед —
Все тане у ночі без краю і кінця.
Розкажи, чи щось цікаве відбулось?
Чи підставив друг плече своє?
Чи досі серце від відчаю пече?
Коли вже світ мовчить так холодно і чітко.
І я мовчу… а час уже пішов.
