Д́ивитися, дивись, але не доторкайся,
Перед тобою я відкритий, ясно, напоказ
Дивитися, дивись, але не доторкайся
Тих ран, що завдав собі я сам.
Я ділюся болем, що пив мене роками,
Він гіркий, але справжній — бери, як буде сил.
Мирюся із минулим, що луною згасає
Крикнуть — і тільки пустий безсилий шум.
Картатися не смій, не має в тому сенсу
Засудять інші нас, навіщо ще страждать
Лишатися лишусь, хоч ти і не просила
Щоб клятву зберегти і світ мій обійнять.
Та все ж таки прошу: якщо цей шлях мій тліє,
Торкнися мене, хай душа не мліє.
