В яблуневому цвіті ти, як наречена,
Ще й у барвінка вквітчайся блакить!
Ти, наче образ в куточку священний –
Хочу завжди пам’ятати цю мить!
Хочу дивитись, як ти, Україно,
Вийдеш із бруду суха й запашна;
Сестро кохана, ти в світі єдина,
Кого люблю більш за власне життя.
Хочу тримати твою ніжну руку,
Наче кохану свою обіймать;
Ти – моя радість, моя ти розпука,
Божа моя благодать!
Як і любов, ти єдина для мене,
Ти унікальна, як рідкий сапфір,
Ти музикальна, немов Мельпомена,
Чиста, прозора й легка, як ефір.
Як Афродіта, ти сходиш з Олімпу,
Наче в Офелії, ніжна хода,
Відданість й віра, немов у Пилипа,
Як у Богдана – велика мета!
Ти народжена носити тіару,
І хоча Сонце й убило Ікара –
В тебе щасливе майбутнє – не рок,
В котрому лавровий вдягнеш вінок.
Червень, 2010 рік.
