Бувають дні, коли безсилий
розум гірко душу палить
Але коли з тобою милий,
Життя стає прекрасним навіть.
Коли повільний плин буденний
вбиває радість знов і знов.
В коханого мого обіймах
Відчутно спокій і любов.
Коли пекельно все набридло,
і відчай серце обпікає,
то я піду до свого милого,
який так ніжно обіймає...
Я можу віршів не читати
я можу тишу берегти,
не перестану лиш писати
і в цьому винен, любий, ти...