Усе... все що хотілось повернути,
Тепер забув... воно лишилось там...
У глибоченну прірву я хотів тоді стрибнути,
Та не стрибнув... доля обом рубці лишила нам.
Сліди, котрі нічим уже не залатаєш,
Якби на шкірі, то зробив би татуаж.
І згодом тільки спогади у пам'яті перегортаєш,
Мов фільм, або новин тодішній репортаж.
Та мимоволі згадую моменти,
Котрі... я не навмисно, це усе вони.
У нашому житті ніхто... ми диригенти,
Та стих назавжди звук єдиної струни.
