А я пишу рядочки, про життя,
Перегортаючи листочки, із книги про моє буття..
І розбираючи частинками думки, у голові покоперсавшись,
наодинці,
На аркуші виводжу ці рядки!
Поступків купу лишніх,
А стерти їх немає сенсу,
Їх памятають люди.
А я як "лялька вуду"...
Ні сміху, ні плачу, ані розмови щирої,
нічого правдивого!
Згубила сенс життя,
і на обличчі маска,
я як по маслу-
біжу, втікаю, знову щастя доганяю...
Упала, програла,
Кохання фінішу я не дісталась,
і від життя дісталось!
Закручуючись в круговерті долі,
немаю волі,
І не підвладні дії почуття,
Та наче безтурботння я...
Самотня я!
