Картини (нудні і самотні) (2 версія) (13. 12. 2011-04. 03. 2012)
Сотні доріг… Тисячі слів…
Та все одно залишився сам собою.
Скільки хвилин, тижнів і днів
Прожито в стані неспокою та болю.
Тане життя в польоті років.
Скільки лишилось мені до кінця дороги?
Досі один, один проти всіх.
І ні від кого не бачу допомоги.
Пр.:
Та я не один —
Нас такий мільйони нудних і самотніх.
Ми — купа картин.
Усім нецікаві й забуті в болоті.
Тепер все одно
Коли ми помремо — сьогодні чи завтра.
Ми наче в кіно
Якогось безумного й хворого автора.
ІІ к.:
Краплі дощу як сльози в вікні.
Їх так багато, та кожна з них окремо
Самотня як я, самотня як всі.
Самотні живемо, самотніми помремо.
Сльози в очах, як краплі дощу
По шкірі текли і капали на рани.
Казали «прощай!» цьому життю
І лиш після смерті злились у океани.
Пр.2:
Та я не один —
Навколо картини нудні і самотні.
Є купа причин
Чому ми не раді нашій свободі.
І нам все одно
Коли ми помремо — сьогодні чи завтра.
Це світ як кіно
В якому нам випала неправильна карта.
Пр.3:
І ми не одні.
Хоч ми й заблукали в своїх лабіринтах,
Та ми ще живі.
І ми всі ще йдемо вперед без зупинки.
Картини — це ми,
А життя — галерея, в якій нас багато.
Ми діти війни.
Війни із собою і світом за правду…
