(Присвячується взірцевому творінню та особистості Артура Кестлера)
Світло засліплює очі
Довгі й холодні тюремні ночі
Вічність минула із дня
Коли «ворога народу» забрали з житла
І справу секретна кімната вже завела
У кімнаті допитів немає для нього стільця
Світло засліплює риси чужого лиця
Та ж буде доведена справа до кінця
Він був мов би свій зі своїх
А вони вже шукали йому у в’язниці нічліг
Він марив політичними ідеалами
Коли від Першого ховався за перевалами
Він був ідейником партії
Тієї червоної братії
Де всім колись заправляв хитрий Старець
В минулі роки благий обірванець
За паспортом чех чи швейцарець
Та Старець давно вже пішов
Його заповіт до чужих очей не дійшов
Перший неправильним курсом пішов
У справждню халепу потрапив тепер Рубашов
Білий прямокутник на сірій стіні
Там була колись фотографія
Зараз згадаєш лише уві сні
Колись на ній був чорно-білий момент
І надрукована епітафія
«Перший з’їзд червоної мафії»
Микола Рубашов, це був останній агент
Ще не страчений лідером партії
Сліпить світло удень і вночі
Щогодини його будять тюремні наглядачі
Він думає лиш про сон ідучи
На очну дуель світлих двох голів
Де раніш обстріляли мільйон ворогів
Слів він до купи не в’яже
Хоч у мить цих допитів подумки каже
«Як правду свою відстояи
Коли вже не сила на ногах стояти
Погоджуюсь зі справами яких не вершив
Хоч Бог мені свідок що цим не грішив
І ліжко своє на волі дарма залишив»
Відкритий процес – то була підстава
Чим він закінчиться всі уже знали
Опівночі чекає його світло у вікнах з тюремного двору
В останнє в житті він побачить кінець коридору
