Так неспокійно й прохолодно,
І трішки сумно , й дуже жаль,
Сказать відверто – якось нудно
Усе життя тебе чекать.
Усе життя тобою жити
Тобою марити одним,
І відчайдушно так любити,
І мовчки все в собі нести.
Лише тебе тривожу може,
Терпінню всякому є край.
Ти так мені життя стривожив!
Прошу ЛЮБИ.
Не ріж!
Не край!