В тенетах думок блукаю
І вихід не можу знайти.
В музиці щораз шукаю
Якоїсь в житті мети.
Й нібито все в порядку,
Та мучає душу щось.
Потрібна хоча б розрядка.
Потрібен хоч щирий хтось.
Пада сніг за вікном.Зима.
Холод пронизує душу.
Я винна у всьому сама-
Сама ж і терпіти мушу.
І знову те ж саме-кава,
В думках: "Не вперше,стерплю".
Цигарку б...Було би гарно...
Та жаль...Як на зло...Не курю...
І було б також непогано,
Щоб це комусь було цікаво.
Так, десь у книжці читала:
Кохання загоює рани.
Якби ж я правди не знала,
Якби ж не кохала ніколи,
Мабуть його б і шукала-
"Ліків" так званих від болю.
Та знаю: від нього ще гірше!
Врешті хтось когось зрадить.
Знаю: воно не вічне.
Не знаю лиш чим воно манить...