Тут тільки друзі – не пани,
Не лорди,не князі, не сери.
Міцні Укра́їни сини –
Нащадки славного Бандери.
Оркестр наш, то шабель дзвін,
Мета – постійний рух.
А перешкода, як трамплін
Гартує грізний дух.
Зелений ліс – єдиний дім,
Сім’я, то вовча зграя.
Дороговказ – небесний грім
Й зоря, що не згасає.
І наша кров – морський прибій,
А плоть– гаряча лава.
Веде до подвигів і в бій
Братів великих слава.
Характер наш твердий, як сталь,
А м’язи, як граніт.
І намір чистий, мов кришталь –
Здолати вічний гніт!
Гарний вірш і думка гарна, точна. Але це вже історія, яку ми прийняли і несемо в собі. То яке ж продовження у Вас буде попереднього вірша? З повагою ЛВМ.
Бойчук Ігор відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Цей вірш як раз і писався про сучасних націоналістично налаштованих молодих людей, яких в деяких регіонах називають бандерівцями. Але на жаль - це не всі зрозуміли І люди про яких йдеться у цьому вірші не живуть, так як ті в попередньому - вони не звикають до проблем, а пробують їх подолати, іноді ділом, іноді словом або ще якось.
Кожен рядок,мов клацання затвора.Люблю таку поезію.
P.S. А ви провокатор,друже (тільки без образ)
Бойчук Ігор відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, друже! Можливо трохи й провокатор Просто багато украънофобів думає, що називаючи патріотично-налаштованих людей "багдерівцями" вони їх так ображають. Але це як раз навпаки. і щоб не було плутанини вирішив написати такий вірш.
І люди про яких йдеться у цьому вірші не живуть, так як ті в попередньому - вони не звикають до проблем, а пробують їх подолати, іноді ділом, іноді словом або ще якось.
(тільки без образ)
