Ховає земля в глибині таємниці,
Ховає гріхи червоної тьми.
Набиті до верху безводні криниці
Останками плоті і людськими кістьми.
Там сльози і кров. Невинно убиті
За волю борці поховані там.
І дротом колючим їх руки повиті,
Чекають на правду і помсту катам.
Чекають там діти, зґвалтована мати,
Із цвяхом в хребті убитий юнак.
Вони ж не хотіли у муках вмирати,
Та хижі кати подумали йнак.
Знущались, вбивали невинних без міри,
Трощили й ламали безжально кістки.
І кров’ю вмивались брудні бузувіри,
Що в символ життя заклали пастки.
П.С. В 1990 році під час розкопок у моєму рідному селищі Яблунові було знайдено рештки 74-х жертв більшовизму. Всіх цих людей було жорстоко замордовано, а їхні тіла кинуті до криниць які знаходились поблизу будинку НКВД.
За рештками жертв, що були знайдені в «Яблунівських Криницях Смерті» можна відзначити неймовірну жорстокість знущань та катувань НКВДистів. Так, наприклад, було знайдено рештки тазових кісток зв’язані колючим дротом, поламані ребра, пробиті черепні кістки, вирвані зуби та відірвані пальці на руках і ногах. Також доказом того, що «червоні кати» засипали людей живцем є те, що було знайдено молоду пару, котра лежала обійнявшись.