- Їй було сорок дев,ять років,
Мені ж – «двадцятник» біг шайтаном.
Й лічинку перлової скойки
Я підселив в свою кохану.
«Чарівна, житимеш ти вічно!, -
Їй ніжив шоком цьомним вушко.
І ось, за років п,ять, у січні,
...Знайшла молодшого гарнюшка.
...Лососьні зміни черепушки
І окрик: «Геть йди!..» охоронця
Мене штовхнули, мов п,янчужку,
До автоматів до ігроцьких...
Тож, «на удар» їду щоночі,
«Петляю» колами- боргами.
А ще – й сестричку вбили в Сочі,
І відреклась від мене мама.
Лише моє до Вас кохання
Гравця знешкодило у ме́ні !
Мені б ще борг останній, ранній,
Цей погасити навіжений...
І після б – з Вами ми...
- Послухай, -
Урва́ла зав.віп.ресторану, -
Мій чоловік теж грав...брехухом...
Так плів...,програв мій бар кальянний...
І кавалер ціпком зіщуливсь,
Пішов по вулиці повільно.
Їй думалось шалінням вулиць:
Окликати, чи – змити сіллю?
Й він йшов-чекав стрибком набитим:
Окличе? Має ж зупинити...
07.08.13 р.
P.S. «на удар» - термін гри автоматників,
«петляти» - перезаймати у людей,
які субсідують гроші гравцям, поки
не віддастся остання копійка боргу.
«перлова скойка» - жемчужинка –
лічинка, яка продовжує життя атлантичному
лососю майже навічно.
Неймовірно сподобалось все: сюжет, образи(наприклад:"Окликати, чи – змити сілью?")та інші,структура твору,мова. Наче фільм перед очима з характерами і переживаннями, і закінчення цікаве реалістичне ,
Весь Всесвіт перебуває в рівновазі, мають бути як сильні, так і слабкі люди...Хтось народжений щоб просто споживати, а хтось, щоб давати таку можливість...
пронизливо та життєво, заставляє задумати над тим, як ми живемо в цьому напів - дикому світі 
