Світ наш скидає із неба громи,
Дума козача йде через роки.
Люди збирають той копаний бруд,
Мастять будівлі на березі Збруч.
Сонце-трава,світ земний-це вода,
Ідолів масу збирає орда.
Шкіряні коси збивають голів,
Пошепки кличе селянин биків.
Плем'я пророки гукають богів,
Березня мати збирає корів.
Поклик до шлюбу заманює пар,
Вища духовність дарує свій дар.
Серце кричить від любовницьких мук,
Плаче дума від обпечених рук.
Добра людина згниє сред людей,
Злий і поганий напоїть коней.
Кожний знайде десь свій ключ від небес,
Не допоможе їм навіть цар - Зевс.
Там віднайдеш все чого і не мав,
Вивчиш слова про які і не знав.
