Ажурна ніч просякла самотою,
Безжально рве всі спогади з думок,
І мов орел кружля низькою висотою
Махає крилами над головою,
І ніби дражнить й напуска димок.
Зникаю в обрії своїх бажань,
Що так невміло й боязко дзвенять у горлі.
І хочу запитати безліч запитань,
Та я немов німа і всі слова немов завмерли.
Не спиться…Сиджу собі у тьмі
І прошу ніч від мене відступити.
Та що там ніч,я прошу спогади сумні,
Які кружляють в мене в голові
Забути,помиритись й далі жити…
