Міняй хатину на будинок,
Будинок хочеш на палац
Та, як нема з тобою Бога,
Повір, не буде все гаразд.
Не можна враз усе змінити
Немовби щось там обрубав,
Потрібно якось так прожити,
Щоб Бог усім допомагав.
Навіть природа все міняє,
Є літо в неї ,є зима
Алеж весна міжними сяє,
А є, що й осінь лист зрива.
День також, ніч завжди міняє,
Та вечір жевріє між цим,
А потім ранок наступає,
І з нову день -- радіймо з ним.
Хотілося би так прожити,
Щоб були літо і зима
Але, щоб вечір не згубити,
Й щоб не забула нас весна.
Дуже радий знову читати ваші вірші, Іване.
Що тут скажеш, та навіть як би ми не хотіли змін, а лише літа, то все рівно нічого б не вдіяли. Зміни відбуваються, бо мають відбутися. Згадайте, що написано в Біблії (Не думай про день завтрашній, бо кожен день сам має свої турботи, а думай радше про Царство Боже...) Тож не думайте, що чекає вас завтра, бо не знаєте, і де підстелете соломи, там не впадете, а думайте про те, що у душі вашій, і як виправити погане на добре. (Це моя думка, як читача і людини)
Радий, що ви повернулися.
Іван Мотрюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
З новим роком! 
немає слів. Класний вірш
