Теплі я вдягнув штани
І на ноги ковзани
Швидко натягаю,
Дуже скоро в них я впав,
Ребра ледь не поламав,
Ледве шкутильгаю.
Шкутильгаю, вже гора,
Я хотів спускатись,
Ну а як спускався я,
Треба здогадатись.
Здогадались, певно, ви,
Як я гарно їхав,
Вже в снігу мої штани,
Дітям була втіха.
Я оклигав унизу,
Вже не було сили,
І до річки я іду,
Рибу де ловили.
Там рибалки, згодом сів
Тихо я в сторонку
І невесело глядів
В круглу ополонку.
Я насидівся там, як слід,
Протер на штанях дірки,
Світило сонце і в обід
Спускались сани з гірки.
Та якщо я ще спущусь
Із гори на санках,
То, напевно, залишусь
У одних підштанках.
Вдома лижі я вдягав,
Зачепивсь ногою,
Носом землю я орав,
Як летів дугою.
А як сніг вже розтавав,
Дні почались гарні,
Після лижів я лежав
Довго у лікарні.
Але ця в лікарні тиша
Мене не зламає,
Взимку я на довгих лижах
Знову покатаюсь.
Я зимової пори
Та й затію гонку,
І летітиму згори
Носом в ополонку.
Бо на те вона й зима,
Щоб весело жили,
Щоб катались по снігах,
Рибоньку ловили.
Зичу вам здоров’я я
І щоб вас оці сніга
В смуток не кидали,
І щоб добрі були ви,
Квітня кожної зими
Радісно чекали.
ID:
480415
Рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата надходження: 19.02.2014 00:07:10
© дата внесення змiн: 19.02.2014 00:07:10
автор: Дмитро Овсієнко 86
Вкажіть причину вашої скарги
|
