Где ты, батя, иль снова в Китае,
Что тебя дома нету досель?
Я купила цейлонского чаю,
Застелила батистом постель.
Всё в работе, в делах днём и ночью,
Мысли все про любимый народ...
Я в окно проглядела все очи!!!
Разогнал ты майдановский сброд?..
Приезжай, я нажарю картошки
И пельменей с мясцом налеплю,
Сколько спать мне с ангорскою кошкой?..
Я тебя, мой красавчик, люблю.
Тут тебя дожидаются, Витя,
Раза три приходили менты,
Возвращайся в родную обитель,
(Я надеюсь не в розыске ты?..)
Шапок я накупила пол шкафа,
Чтобы твой не сработал рефлекс.
Есть, кажись, даже две из жирафа...
(Ты случайно в сельмаг не залез?!!)
Ну, о чём это я?.. Милый батя,
Межигорье видала твоё...
Будеш ехать в родные пенаты,
Всё закрой, чтоб не влезло жульё!!!
Жду, целую, стараюсь по силам,
Брось, хотя б на денёчек, страну,
Где б сейчас там тебя не носило,
Кутай шею и в девять ко сну!!!
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за адекватну реакцію, а то мене вже звинувачують, що я на жінку нападаю... Невже я пані Людмилу тут чимось образила?.. Жінка, вона і в Африці жінка, переживає за свого чоловіка, яким би він дурнем не був.
Хвилюється за свого чоловіченька непутящого... 
Так, жінка - вона і в Африці жінка. Дуже дотепний монолог! 
Дякую за адекватну реакцію, а то мене вже звинувачують, що я на жінку нападаю... Невже я пані Людмилу тут чимось образила?.. Жінка, вона і в Африці жінка, переживає за свого чоловіка, яким би він дурнем не був.
