Спокій в Домі Дощу, думи промокли наскрізь,
Каплі біжать по плечу, загадково створена вісь,
А я прийшов сюди сам, подяка теплим вітрам,
Що віяли мені у спину, я йшов, йшов без зупину...
Спокій в Домі Дощу, тут ніхто не почує,
Навіть коли закричу, смуток біль ізолює,
Я з"явився без плаща, щоб умилася спрагла душа,
Джерела живої води наповнять мої береги...
Спокій в Домі Дощу, ранку більше не буде,
Я за все заплачу, за потуги і пересуди,
За туманом лишилась спіраль, моє серце вже не сталь,
Ніч дарує надію, лиш її довірити смію...
Спокій в Домі Дощу, тривогу ніхто не розбудить,
Я кудись полечу на крилах хмільної облуди,
У пітьмі розвіється страх, винирну в інших місцях,
Щоб знову вернутись сюди, в Замок Живої Води...
