Заблукала осінь в парках і алеях,
І гуляє вітер по підметених стежках.
Листя, мов від сорому, червлене
Тримається уперто на гілках.
Ген розлогі величаються каштани,
Зверхньо дивляться на квіти і кущі.
Загадкова й граціозна Осінь – Пані
Вже торкається природної душі.
Таємниче усміхаючись, лаштує
Соковиті фарби й кольори,
Світ зухвалими відтінками дивує,
Що аж заздрять справжні малярі.
І як цю пані можна не любити
За її вишуканий смак і стиль?
Рукою вправною вона продовжує творити
Захоплюючий і яскравий водевіль.
