Ти наче чаша сповнена їдкого болю,
І чорні сльози котяться вночі з очей.
Тривожні сни про смерть не щадять волю,
Для когось ти УСЕ...Для інших лиш...Трофей.
"Я більше не впаду...Нізащо в світі" -
Шепочеш ти...Та чи піднялася з колін?
Та ці слова...Неначе напис на граніті,
Горить вогнем, немов живий кривавить він.
Тобі не місце тут...Ти янгол...Почорнілі крила,
Ховаєш очі щоб ніхто у них не бачив неба.
А перед сном шепочеш: "Що ж я наробила,
Вмирає все чого торкнусь...А щастя ?Ні,не треба"
Отруйні рани, що ніяк не загояться,
Сліди від крил, що скинула давно.
І очі ці...Сумні, та вже нічого не бояться,
Щовечора самотньо дивляться в вікно...