У кожного із нас є свій резерв,
який потратить можемо ми вмить.
А потім довго скиглить, нить-
що все забрали,не дають,
що мало,мало,
що за лаштунком "путь".
Що ще ти скажеш в оправданок ?
Що ще не так, не там і не з тобою?
Земля іде своїм шляхо́м ,
з орбіт не сходить вічність.
Лише орбіт своїх розгледіти не в змозі ми.
Все йдем, повзем, кричим, мовчим,
то просим, то біжим від щастя.
Що хочеш ти ?
Ти сам собі признавсь?
Набір лиш фраз- те хочу; зможу, допоможу.
Але, то лиш булькоче у нутрі.
Дієвість вся від тебе-
це лише - хочу, можу.
А далі що ?
У кожного із нас є свій резерв,
який потратить зможеш ти.
Людмила Яблонська.
19.12.2014 р.
