Свята ідуть - очищення душі -
від бруду, смраду -
це лише мить, що може все в тобі змінити,
коли ти станеш на правильний свій шлях -
коли підеш освітленним ти шляхом.
Де правда скаже- ні - брехні ,
де горе щастям обернеться,
де випалить все те, що брудом зветься.
Любов не має перепон
і всі ми рівні перед Богом-
багач і бідний,
блазень і монах,
брехун і правди чоловік.
Життя іде й дорогу світлом наповня́є
для тих, хто вибір свій зробив-
за правду - кривду він знешкодив,
за віру - дім свій залишив.
Життя іде -
буттям своїм нас зводить,
щоб далі шлях свій не змогли пройти -
то тепле місце нам готує,
то ласий шмат до рук дає .
Так добре тут - а там
незвідане, непізнане, незнане.
О так і павутиння по душі -
плете харма́ни тут свої.
Щебече, пеститься - прости,
сиди- нікуди ти не йди.
Тепленько тут - що хочеш ти ?
Все є - не йди.
Коли почуєш голос цей -
миттеву відсіч дай йому,
бо то нашіптують у вуха,
всі ті , що нас збивають -
знищують, крадуть все те,
що їм тут не належить.
Шепочуть, радять - ну прийди,
залишся з нами навіки.
- То бруд і пил той придорожній,
що виїдає очі, туманом стелить шлях
і шепоче - хочеш - бери,бери.
Для тебе все - бери, бери.
Хапай, ламай і знищуй все,
чого не зможеш загребти.
О так і доля може
навколо тебе походить -
подивиться, придивиться - і далі йде.
Бо що залишилось тобі -
Ти все нагріб, наха́пав, розікрав.
Залишив лиш шпариночку надії,
яку ти глеем замастив.
Життя іде, біжить, клокоче,
але лиш нам вибрати тут темп.
Той темп, що доля для нас заготувала -
це лише те, що лиш для тебе,
бо ми сусіда бачимо поперш -
як в нього - треба і мені -
зайти, купити, випити -
ще може й вбить?
Отак живемо - стогнемо, ідем.
Куди, навіщо - це вже питання не до мене.
Патруль небесний може підказати -
куди, навіщо, з ким - і все тобі,
щоб доля трапилась в житті.
Та доля - і для тебе -
що самий кращий варіант.
Ну що "слабо" - повірити , довірити все Богу
і йти серединою шляху,
не чуючи той зов з кущів.
Чи вже не краще зараз і тепер
змінити розклад руху в нікуди́.
Живи і знай-
життя, то лише мить,
яка лиш згадки залишає.
Які?
Коли ти шлях свій пройдеш,
тобі це стане лиш відомо.
Людмила Яблонська.
19.12.2014 р.
ID:
545706
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 22.12.2014 22:55:41
© дата внесення змiн: 26.03.2015 19:07:11
автор: Людмила Яблонська
Вкажіть причину вашої скарги
|
