Сьогодні знову мені не спиться
Думки летять, немов жар-птиці.
Одна одну переганяють
І ніжний спомин навівають.
Моє дитинство і моя юність
Перед очима все спливає.
Батьківська хата, рідний двір,
Вкритий зеленим споришем,
А на причілку м’ята й пижма.
Ось на поріг матуся вийшла
І мене радо зустрічає.
Немов те сонце очі сяють,
І вона ніжно обнімає.
На мить про все я забуваю.
Я тішусь з того, що я вдома.
За мить проходить дорожня втома.
Таке все рідне тут близьке,
Навіть повітря не таке,
Воно і чисте і п’янке.
Біжу мерщій я в свій садочок,
А там вже вишні червоніють,
Немов на сонці личка гріють.
Дивлюсь, суниці половіють
Й на мене вже давно чекають.
Я кожний кущик обійду
І з деревцем я привітаюсь.
Бо воно все таке живе,
І дотик рук моїх вже знає.
Отож, завжди коли я тут буваю,
Душею так відпочиваю,
І цю колиску свого краю
Завжди ношу в своїй душі.
2010 р.
