Я втопила свою осінь
в морі надто солодкого какао.
Шкода.
Вона могла б ще пожити, знаєш?
Якби я піклувалась
про її розпатлане волосся
і дарувала щоранку
не надто солодку каву.
Але я віддала мою душу тобі
і осінь зламалась.
Втім, як і я також.
Замість того,
щоб збирати пожовкле листя
і вплітати його
в неслухняні золотисті коси,
я дарувала тобі своє море
із надто солодкого какао.
І тільки коли померла осінь,
я зрозуміла, що було марно.
Жаль, що так пізно...