Мавка карпатських світанків,
ніжна роса на пагонах трав,
цариця ночей, прозорість ранків
щастя, що дійсно дістав.
Дотики наші віддячили струмом,
очі зустрілись. Тиша настала,
в глибинах очей проглядалася з сумом
радість, що дійсно чекала.
Стриманість,скутість, подекуди біль -
емоції, які не здолати
щоденно ставив для себе ціль -
здобутку, що варто чекати.
Вже потонув у морі кохання,
серце потрощене знов ожило
зустрічі, проводи. Мовчки зітхання.
Биття, якого давно не було.
І знову шукаю твій втрачений погляд
голос шукаю пошепки в ніч,
мій чимось дитячий догляд
і несміливі доторки пліч....́
