Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.
Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, — час.
А ми живі, нам треба поспішати.
Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, — пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.
Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш — то уже навіки.
Ліна Костенко
*************
А жизнь идёт, и всё – без корректур,
И – ускоряет время бег галопом.
Пусть умерла маркиза Помпадур,
И мы живём уже после потопа.
Не знаю я, что после нас придёт,
Каким узором будет всё расшито,
Ведь только время здесь – не устаёт,
Живым в живом потребность есть спешить нам.
Какой-то след оставить о себе,
Ведь сами мы – мелькнём, как будто тени.
Пусть только неба краски – голубей,
И землю эту видели б – в цветенье.
Чтобы леса не вымерли, как тур,
Чтобы слова – не камнем, будто руды.
Ведь жизнь идёт, и всё без корректур,
И как напишешь ты, вот так и будет.
Не бойся несуразное ввернуть,
Лекарства от прозрений, как в аптеке,
Правдивых слов, с горчинкою в строке,
И грустных слов, всплывающих, как реки.
Ты бойся чью-то душу обмануть,
Ведь не вернуть её уже – вовеки.
ID:
606560
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 14.09.2015 10:53:56
© дата внесення змiн: 14.09.2015 10:53:56
автор: Monro_3oktober
Вкажіть причину вашої скарги
|