Можливо, я нічого вже не знаю.
Можливо, думки плачуть в моїх снах.
Я тебе у хмари забираю
Літати в них як птах!
Не бійся!
Тільки вгору плавно ти лети,
Не думай і не кажи,
Що ми не зможемо літати.
Повір! у нас з тобою є
Риси пташиної душі.
Ми зможемо далеко полетіти,
Ти зможеш доторкнутись
Своїми крильми
До небесної височини.
Ти зможеш доторкнутись до руки,
Відчути мої крила у своїй долоні.
Ти зможеш полетіти
За кілометри, гори і ліси.
Ти зможеш!
Тільки не бійся і не кажи нічого.
Можливо, ти зможеш
Долетіти до найвищої гори,
А, може... те лиш сни?
Сни, яких ніколи не забудуть
Мої думки,
Про які я ще довго
Писатиму вірші...
Сни... про небесного птаха
З білими і теплими крильми!
