О як цей світ терпів тебе, людино?!
О як цей світ терпи́ть усіх людей?!
І як ми сміємо дивитись безневинно
У тихий сум захмарених очей?!
Ми біль несем братам, і побратимам,
І ворогам, і дітям, і собі –
Скажіть: о як ви не зробились злими,
Небесні очі, Очі голубі?!
Ви ж бачили усі страшні жахіття
І сотень тисяч, і одної доль...
Чому ваш плач та не тривав століття
І не втопив всіх нас між парасоль?!
Чим більше нас, тим меншає любові
І множиться злочинства і страждань –
Спасибі вам, що попри все готові
Світитись світлом світлих сподівань...
27.12.2015 А. Тофан