У казкову ніч різдвяну до старої хати
Залетів посланник Бога в честь благого свята
У куточку під вогником святої Марії
Чоловік середніх років молився та мріяв.
Мрій було в нього геть мало і він був почутий:
Янгол із святого неба поглядом прикутий
Був до його скоромного святкового столу
І до старого псалому, що упав додолу.
Врешті, вислухавши довгу молитву вечірню,
Він промовив до грішного: "Послухай мій сину,
За твою глибоку віру і благії дії
Можу зараз я здійснити одну твою мрію.
Обирай, ти можеш бути казково багатим,
Зможеш гарно відбувати кожне своє свято.
Іншим можеш ти обрати почуття кохання,
Єдиного, вічного, як твоє бажання
Воно буде романтичне, я це чув від тебе,
Але також у молитвах ти чекав від неба
Мудрості понадземної, знань складних, глибоких
Обирай своє бажання! Це дарунок Бога!"
Чоловік, ледь завагавшись, почав міркувати:
"Наче не старий, багатства зможу ще надбати
Так само, як і кохання трохи почекаю…
Отже, любий посланнику, мудрість обираю."
Засвітився ясний промінь із неба нічного,
Зашуміло, загриміло в хаті у старого
Прямо в голову світило крізь вікно проміння
І, як блискавка, настало у нього прозріння.
Спитав ангел: "О мудрійший, що ти після цього
Мені скажеш?" Зітхнув дядько і мовив до нього:
"Я скажу тобі наступне, янголе, мій брате.
Треба все ж таки грошима мені було брати".