Захлинулося щастя в обіймах,
В пшеницях, що по осені косять...
Цвіркунцем заливалось у травах.
Шепотіло захмелене: " Досить !"
Заглядало те щастя в щілинку,
У рум"яні уста цілувало,
Із волосся здувало пір"їнку,
І не знати чого ще шукало ...
Збожеволіло щастя від ласки
І під шкіру пустило печаль...
"Не тікай, не іди, зупинися,
Я не хочу втрачати , бо жаль... "
Ти навчи мене, щастя, літати
Ген, високо, в безмежні світи,
На долонях твоїх воскресати,
Будь в мені ! Променись і світи !
