Свою педагогічну діяльність я починала у Верблюзькій восьмирічній школі №4 (тепер її вже не існує).Школа була невелика, на той час десь біля 200 учнів.Будівля із трьох корпусів, тіснувата. Кабінету директора і завуча не було. Всі тулилися в невеликій учительській. У перші ж дні моєї роботи до школи привів своє чадо новий мешканець села. Зайшовши до учительської після привітання, поцікавився, яка іноземна мова вивчається в школі і, чи зможе школа забезпечити переекзаменування його сина з китайської мови, щоб той не залишився на другий рік у п"ятому класі. Всі вчителі ошелешено завмерли, а директор знайшовся: "Так, он у нас Василь Прохорович, знавець мов".Занепокоєний батько зацікавлено подивився на вчителя, а той спокійно запитав у нього, чи має його син зошит, словник і підручник з китайської мови.
Почувши позитивну відповідь, призначив дні консультацій і переекзаменування.
Коли ж батько учня пішов, всі присутні в учительській зайшлися реготом, бо ж ніхто в школі китайською мовою не володів. Не до сміху було лише Василю Прохоровичу. Він і справді знався на мовах, викладав українську і англійську, розумів німецьку і польську, але щоб вже й китайську...Тим паче він знав, що у підручнику з китайської навіть алфавіту немає, бо ж там не букви, а ієрогліфи.
Коли ж учень прийшов на консультацію, вчитель вперше побачив словник ієрогліфів. Як же він зрадів, коли зрозумів, що зуміє дещо зрозуміти в цій мовній диковині. Ну, приміром, про те, що кожен знак означає ціле слово і часом не одне. А ще багато з них були майже однаковими, відрізнялися лише одним-двома штрихами, і вже в такому вигляді мали зовсім інший зміст. Набравши поважного вигляду, Василь Прохорович давав учню завдання, спонукав до відповіді, іноді дещо й поправляв, або уточнював і у підсумку прийняв екзамен.
геометрія відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Олеже! Так воно й було, у Василя Прохоровича майже вся сім"я була учительська: і він, і дружина, і один із синів, а сам він був і мудрою, і цікавою людиною...
які тільки в нашому житті кумедні випадки не були)) …виявляється, що і такі були)).. 
