Від усієї чистої душі поздоровляю з професійним святом. Бажаю щастя, міцного здоров"я, сімейного благополуччя і творчих успіхів.А ще бажаю, щоб ви ніколи не губили людяності і поваги до своїх пацієнтів.Ми вас поважаємо і любимо!
ВЕДУШИЙ 1: Уважаемые дамы и господа…
Ведущий 2:серы и … работники медицины…
Ведущий 1: а также сопровождающие лица, так называемые, мужья, жены,
телохранители и так далее!
Ведущий 2: Праздничный вечер, посвященный Дню медицинских работников…(встрече Нового года)……………………………
ВМЕСТЕ: объявляем открытым!
Ведущий 1: декламирует стих, соответствующий теме праздника
З НОВИМ РОКОМ!
Хоч Псел не спить, і в панцер не закутий,
Хоч сивиною не укриті береги,
Та ліс давно у валянчики взутий,
Бо ранок сріблом вже накрива луги.
Скрекоче вранці під вікном сорока,
Плітки розносить і сонечко хова.
А Дід Морозу у цей час морока:
Які нам,українцям, ще знайти слова!
Бажаю вам щастя, шановні сумчани,
Доброго настрою і будьте здорові!
Хай збудеться мрія та правдою стане!
ДОВІРИ, НАДІЇ ВАМ, МИРУ, ЛЮБОВІ!
***
С Новым годом тебя, отделение,
Боевой медицинский отряд!
Не поставит никто под сомнение –
Чудеса твои руки творят.
Как налажена четко работа –
Часовой механизм золотой!
И для всех основная забота –
Лишь бы встал поскорее больной.
Как верны люди в белых халатах!
Одержимые вечным огнем,
Днем и ночью с больными в палатах,
Оставляя «свое» на потом.
С Новым годом врачи и сестрицы,
Няни, раздатчики, весь персонал!
Пусть же счастье шампанским искрится,
И всегда будет полным бокал!
Пусть удача вас ждет на пороге,
Вместе с ней и все блага земные.
Пусть Господь сохраняет в дороге,
И… здоровыми станут больные.
***
Над містом кружляють лапаті сніжинки,
Воно одягає зимовий наряд.
Сумчани спішать прикрашати ялинки,
Щоб свято зустріти при сяйві гірлянд.
У лати закована лагідна річка,
Сніжинки сховали від неї косу.
Зима – мов трамплін, до майбутнього стрічка:
Капіжжю з дахів сповістить про весну.
Бажаю вам щастя, шановні сумчани,
Господь не мине ваших добрих осель,
А всі негаразди, невдачі, обмани
Хай повінню змиє засніжений Псел!
***
ЛІКАРЮ
Моїй милій донечці, лікарю Наталії Олексіївні,
та її колегам до свята медпрацівників
Утомлене місто заснуло давно,
Примара світанку гуляє.
Лиш сутінки крає єдине вікно –
Там спати ніхто не лягає.
На ліжку м’якому змарніле дитя,
Мов свічечка, жаром спливає.
А мама, у відчаї за немовля,
“Швидку допомогу” чекає.
Роз’ятрене серце гнітюче болить,
Лещатами душу стискає.
А рідне дитя, мов жарина, горить,
Бо гірше, коли вже світає.
Тривожиться місяць, що вийшов з-за хмар,
Промінчики в шибки кидає.
І зірочка ясна зузір’я Стожар
З безодні в вікно заглядає
Туди, звідки світло у темряву б’є,
На “крилах” “швидка” поспішає.
А лікар вже ампули й шприц дістає,
«Кістлявої» виклик приймає.
Цей виклик для нього – суттєвість буття,
Подібний святому набату:
Стояти на варті здоров’я й життя, –
Він клятву давав Гіппократа.
Відверне Спаситель фатальну ту мить,
Врятує дитину від болю...
Нехай же і лікарю завжди щастить,
Господь береже його долю!
ВЕДУЩИЙ 2:Слово предоставляется …(Руководителю)……………………………………
ВЕДУЩИЙ 1:Он расскажет о наших победах и грехах в этом году…
ВЕДУЩИЙ 2 и ознакомит нас с тем, что нам грозит в будущем,
ВЕДУЩИЙ 1: а также напомним о том, чего мы здесь собрались!
ВЫСТУПАЮЩИЙ РУКОВОДИТЕЛЬ:
Заканчивает речь поздравлениями и тостом.
ВЕДУЩИЙ 1:Декламирует
ХИРУРГ
Каждый день поступают больные…
И встает у беды на пути
Его руки – безмерно простые,
В то же время, как будто, святые,
Чтобы их поддержать и спасти.
Смотрят лампочки, словно живые,
Как хирург над заветным столом
Отдает людям силы земные,
Забывая в тот миг обо всем.
Несмотря на убогость оснастки,
Ради жизни творит чудеса.
И приходит ПОБЕДОЙ развязка,
А удачу – дарят небеса.
Вновь услышав тревогу набата,
В душе скажет: «Опять повезло!»
Но священный завет Гиппократа
Он исполнит, чертям всем на зло!
И предоставляет слово для тоста хирургу.
ВЕДУЩИЙ 2:Декламирует
МЕДИЦИНСКАЯ СЕСТРА
В белоснежном халате, как птица,
Красива, стройна и умна
Идет по палате сестрица –
Богиня добра и тепла.
Пускай небольшая зарплата,
А рынок ценою знобит,
Но честью святого халата,
Как сердцем она дорожит.
С любовью встречают больные,
С надеждою смотрят ей вслед,
Что руки ее золотые
Спасут их от муки и бед,
Кто выбрал судьбу таковую,
Не будет искать путь иной.
Склоняю главу я седую
Пред ней, медицинской сестрой!
И предоставляет слово для тоста медицинской сестре.
ВЕДУЩИЙ 1: Декламирует
НЯНЯ
В больнице есть т акая должность –
Ее оценишь лишь в беду,
Когда и двигаться возможность
Во сне приходит иль в бреду.
Зовут ее больные «НЯНЯ»,
Придет к тебе, лишь застони.
Покой больного охраняя,
Она сама как бы в тени.
На ней – порядок. Чистота,
Готовить к операции больного.
И вся другая суета.
А дел, поверьте, очень много:
Моральный климат всех больных,
Стремленье к жизни, бодрость радость,
Отвлечь от грусти, дум иных
И пожалеть кого-то малость.
Не тяжела в руках зарплата,
Снесет обиду и смолчит.
Но честь доверенной палаты
Она с достоинством хранит!
И предоставляет слово для тоста Няне.
ВЕДУЩИЙ 2: в честь такого праздника наши коллеги-медики, а в душе талантливые артисты-юмористы, подготовили сценку из нашей злободневной жизни. Она называется «Подготовка к операции больного в канун праздника»
СЦЕНКА:
Приемный покой. За столом сидят врач и медсестра. Идет прием больных.
ВРАЧ: Следующий!
Заходит больной на костылях, с трудом передвигаясь. Лицо в синяках и ссадинах.
ВРАЧ: Что у Вас, больной?
БОЛЬНОЙ: (Вначале мнется, стесняется, потом, заикаясь, начинает рассказывать)
Я давно уже живу примаком у тещи и только сегодня насмелился спросить в жены, кто здесь хозяин. На мою беду, в этот момент вошла теща. Поскольку она что-то жевала и ее рот был занят, она мне ответила вначале руками, а потом уже, когда я свалился на пол, добавила еще и ногами…
ВРАЧ: (Прослушивает больного) Все понятно1 (До медсестры) В операционную, будем резать!(И неопределенно показывает на торсе больного предполагаемое место разреза – крест вдоль и поперек живота и груди от подбородка до пояса)
МЕДСЕСТРА: (До больного)
Больной, Вы только не пугайтесь, но сейчас конец квартала и мы использовали весь лимит на наркоз. Поэтому для анестезии будем применять, как и в военное время, старый дедовский способ обезболивания – деревянный молоточек, который, Слава Богу, еще случайно сохранился в инструментарии нашого старого анестезиолога.
Входит анестезиолог, держа в руках огромную кувалду. Немая сцена.
Больной исчезает, забыв даже костыли.
ВЕДУЩИЙ 1: (тост) А теперь давайте выпьем за то, чтобы в нас не переводились такие таланты и всего было в достатке для лечения: опыта, аппаратуры, инструментов, и медикаментов. Кроме больных, которые бы излечивались без операций при помощи психологических трюков и больше не болели.
ВЕДУЩИЙ 2: Декламирует
ВСТРЕЧА
Зарей струится теплый вечер,
Играет тихо легкий вальс.
А на столе мигают свечи,
Словно судьба зажгла для нас.
Звенит надеждою бокал,
В лучах шампанское искрится…
Как долго я тебя искал,
Лазурной вечности Жар-птицу.
Взошла вечерняя звезда,
Весенний парк в цвету ликует.
Так пусть же время навсегда
Застынет в вечном поцелуе!
Так выпьем же, друзья, за любовь, вечную и прекрасную, как утренняя зоря.
Гусары пьют стоя!
ВЕДУЩИЙ 1: Как говорят у нас на Украине: пили, гуляли, молодую видели, а теперь пора и размяться. Приглашаю всех на танцы, конкурсы, викторины и праздничные игры. А потом, если хватит силы, наши артисты предложат нам еще одну сценку из жизни медиков.
(Конкурсы - лучшие танец, песня, стихотворение, анекдот;
игры – например, кто первый попадет шариком на нитке в горлышко бутылки или срежет с закрытыми глазами игрушку т.п.;
викторина – ответы на какие-нибудь интересные вопросы, возможно даже, на медицинскую тему).
СЦЕНКА 2
Затемнена кімната, де на канапі відпочиває лікар. До кімнати входить медична сестра.
М.С.(ніжно і тихо будить лікаря)Лікарю…Лікарю…(громче) Лікарю!..
(кричить) Лікарю!..
Лікар: Гах!.. Що, пора вже за стіл?
М.С.: Ні! Хворих привезли.
Лікар: я так і знав: Бог зі святом, а чорт з роботою.
Добре. Заводь їх по черзі сюди.
(Заходить хворий, в нього з ребер стирчить виделка)
Хворий: (слізно просить лікаря) Лікарю, будь ласка, зробіть що-небудь. Місяць готувався до свята, а тепер… Хто ж мене буде чекати… Там зібралися такі, що… І цурки не залишать…
Лікарю, будь ласка! Може, я ще і встигну?
Лікар: Ти що, сліпий, не бачиш, яка до мене черга? Йди додому, а завтра звернешся до дільничного лікаря.
Хворий: Та як же з виделкою в ребрах я сяду за стіл? Мене теща і на поріг не допустить! Будь ласка, зробіть що-небудь!
Лікар: Ну гаразд, як дуже просиш… (Виймає з грудини виделку і встромляє її в око. А потім, підленько посміхнувшись, говорить з сарказмом) Тепер їдь в обласну лікарню до окуліста. Він все рівно без роботи і приймає хворих безперервно протягом доби.
Слідуючий!
Входить інший хворий.
Лікар: Що у Вас?
Хворий: Виробнича травма: зустрічали свято, потім я приліг поряд з диваном. А вони, мабуть, понапивались… чаю і хтось наступив мені на вухо…
Лікар: Торкається до вуха, з жалем крутить головою, потім рішуче: Різати!
Хворий: Не хочу рі-за-ти! Вам би, хірургам, все різати і різати…У мене є знайомий терапевт. Тож, він колись мені говорив, що в нього є такі пігулки, що як вип’єш, воно й само від-па-де… (Хутко зникає)
Лікар: Слідуючий!..
Заходить новий пацієнт, весь побитий, в синцях, з зусиллям тягне ногу
Лікар: Що скоїлось, шановний?
Хворий: Зуб рвав… прив’язав хворий зуб до потяга Суми-Київ і став чекати…
Лікар: (з нетерпінням) Ну і що, вирвав?..
Хворий: Вирвав… Аж шість!
Лікар: Шість зубів?..
Хворий: Аби ж… Шість вагонів! А зуби вибив машиніст. Потім ще добрався і до ребер…
Лікар: (обмацує поранені місця, киває головою, а потім рішуче)Гіпс! Від шиї і до п’ят!
Хворий, задкуючи, кулею вилетів з приймальні.
Ведучий: (тост) А тепер, колеги, давайте подякуємо нашим самодіяльним артистам за прекрасні сценки і вип’ємо за їх талант і здоров’я. а також за здоров’я таких мудрих, спритних і дотепних лікарів…Без таких людей наше життя було б сірим і не цікавим..,
ID:
672658
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 16.06.2016 10:37:49
© дата внесення змiн: 16.06.2016 10:37:49
автор: Дмитро Юнак
Вкажіть причину вашої скарги
|
