Минають дні,
Минають ночі..
Заснули думи, серце спить
І вже не знаю,
Чи я живу, чи доживаю,
Як хатинонька у гаю..
Вікна похилились,
Двері покосились,
Одна стоїть і не спитають,
Що тривожить, що болить..
Ходять люди,
Діти грають,
Хатинонька присідає,
Ніби когось виглядає,
І хилиться від суму,
Колись їй весело було..
Нема нікого,
Все пішло:
Стежки покрились кропивою,
Колодязь напував водою,
Заріс і він лободою...
Отаке-то на сім світі.
Світ широкий,
Та нема де прихилитись
В світі одинокім.
