- Продайте, діду, нам оцього дуба.
Дамо Вам грошей. Гроші чималі...
Пригладив дід свого рідкого чуба:
- Для чого, хлопці, гроші нам в селі?
- За ним не видно двору, а ні хати.
Кому потрібен він, такий старий?..
- Як же це так - дерева продавати?
Хіба ж так можна, діти, він - живий!
Дуб пращурів ще захищав від спеки
І колискові внукам він співав.
У його світ завжди спішать лелеки,
Під ним мій рід сміявся і ридав.
Старий поглянув вперто. Кашлянув.
Насупивсь, увійшов у сіни.
І вітер у словах його загув:
- Ніколи не продам я України!