І, нісши Свого хреста, Він вийшов на місце, Череповищем зване, по-гебрейському Голгофа. Там Його розп'яли, а з Ним разом двох інших, з одного та з другого боку, а Ісуса всередині. А Пилат написав і написа умістив на хресті. Було ж там написано: Ісус Назарянин, Цар Юдейський. І багато з юдеїв читали цього написа, бо те місце, де Ісус був розп'ятий, було близько від міста. А було по-гебрейському, по-грецькому й по-римському написано. Тож сказали Пилатові юдейські первосвященики: Не пиши: Цар Юдейський, але що Він Сам говорив: Я Цар Юдейський. Пилат відповів: Що я написав написав! Розп'явши ж Ісуса, вояки взяли одіж Його, та й поділили на чотири частині, по частині для кожного вояка, теж і хітона. А хітон був не шитий, а витканий цілий відверху. Тож сказали один до одного: Не будемо дерти його, але жереба киньмо на нього, кому припаде. Щоб збулося Писання: Поділили одежу між собою, і метнули про шату жеребка. Вояки ж це й зробили… Під хрестом же Ісуса стояли Його мати, і сестра Його матері, Марія Клеопова, і Марія Магдалина. Як побачив Ісус матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до матері: Оце, жоно, твій син! Потім каже до учня: Оце мати твоя! І з тієї години той учень узяв її до себе. Потім, знавши Ісус, що вже все довершилось, щоб збулося Писання, проказує: Прагну! Тут стояла посудина, повна оцту. Вояки ж, губку оцтом наповнивши, і на тростину її настромивши, піднесли до уст Його. А коли Ісус оцту прийняв, то промовив: Звершилось!… І, голову схиливши, віддав Свого духа… ( від Ів.19:17-30).
Почуйте материнський біль,
Коли синочок рідний йде на страту!
З нього знущаються, у ранах піт та сіль,
Хоча невинен він і, навіть, для Пилата.
Хоч рветься із грудей звіриний вий -
Неможна це словами і назвати:
Перед очима матері — святий.
Тягне хреста на гору він до ката.
Не можна плакати — йому й без того важко,
А як змовчати, сину дорогий!
Ця справжня біль! Для кого може й казка -
Не кожен хрест несе на гору свій.
А далі все брехня, що приписали:
Про другу щоку..., що за всіх терпів…
Коли тебе безвинно оббрехали,
Щоб не збудити у народу правди гнів!
Як і тоді, донині влада бреше:
Вона клеймує праведних судом -
З брехнею владі жити значно легше -
Вона її і сіє скрізь, кругом.
Сама вона — щоб жила так потому…
Здавалося: ви ж для людей — та ні!
У шоколаді, в платті золотому…
Один народ, як завжди — у лайні!
Мовчали юди, як Хреста вбивали…
Закон вони — їм треба царювати!
Варраву-злодія, простили, не карали,
А цього, чесного — до смерті покарати!
Був би народ — дісталося б Пилату,
Судив би він отих, хто набрехав…
Гори й сарай! Коли горить вся хата!
Мовчіть раби! Здихайте! - жид сказав...
Хто ті священники? — всі зразу замовкають.
Які схопили і обмовили Христа -
Мовчання та покірності! Лякають:
Іуди знайдуться — мораль така проста.
Ісус учив не ворогів прощати -
Бо треба бити люто і без слів -
Він був би першим другом у Пилата,
Якби казав любити ворогів!
Чи все брехня у їхньому писанні?
Про що син Божий людям говорив:
Не продавати душу - драхми драні!
Не вірити брехні Він їх учив!
Ви — люди, а не чиїсь вівці,
А влада - то вовки, не пастухи -
Мені припишуть, що казав я - ІНЦІ
Первосвященників брехливі язики!
І зараз мати-Україна плаче,
Новий Пилат чи Путін править суд,
А наші діти, як Христос той, наче
Ідуть у бій і хрест важкий несуть.
Чи змовчимо? Щоб далі убивали?
Хай розпинають? Хай тарифи гнуть?
Щоб ляді шоколадні заробляли?
Як мовчимо — то й очі заплюють!
Безмежне материнське горе,
Слізьми дружин вмивається країна -
У колір крові стало Чорне море -
Гендлює на крові одна скотина!
Вже скільки років в Україні йде війна,
Яку не бачить влада підарастів!
Без совісти, без честі — це вона.
Уміє гарно лиш брехати й красти.
Ті, хто мовчить — не кращі за Іуду!
Синів щоденно убива Пилатів «судЬ»…
Мовчать раби! Бо мають голос люди,
І люди із брехнею - не живуть!
15.2.17
Дуже радію з того, що Ви зробили таку викривальну роботу. Христос вчив абсолютно іншому, ніж нам намагаються втокмачити всякі релігійники та товстосуми. Якщо прощати - то друга за якусь слабкість. Якщо підставляти іншу щоку, то згорьованій матері вбитого на війні друга. Якщо страждати - то за те, щоб врятувати з біди рідних людей.
Але Старий Заповіт - нерозділимий із Новим. І все, сказане там - теж вчення Ісуса Христа, бо так пишут пророки: Він був завжди з Отцем на небіі. А Старий Заповіт вчить вбивти окупанта на своїй землі, якщо ти маєш на це силу, скидати нечестивих правителів, якщо через них страждає народ. Всіх брехливих суддів, священників та правителів Бог викриває та дорікає.
Зараз слуги диявола, які пробралися у церкви і стали там пастирями, запевняють нас, що Христос відмінив вимоги Старого Заповіту. Та нічого подібного!
Ось, що каже Сам Христос:
"17 Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, Я не руйнувати прийшов, але виконати.
18 Поправді ж кажу вам: доки небо й земля не минеться, ані йота єдина, ані жаден значок із Закону не минеться, аж поки не збудеться все.
19 Хто ж порушить одну з найменших цих заповідей, та й людей так навчить, той буде найменшим у Царстві Небеснім; а хто виконає та й навчить, той стане великим у Царстві Небеснім.
Ми маємо виконати заповіді Божі і зупинити усіляке зло на землі.
А щоки мають підставляти нам грабіжники, які обдерли народ до нитки, і ворог, котрий непрохано топче нашу землю. Це - земля наших батьків, і на ній мають наші діти і онуки жити щасливо і забезпечено.
Слава Україні!