Вона – його все!..
Та найбільше вона – його слабкість:
Так важко збагнути все те сокровенне її...
А древо росте,
Затисну́вши корінням уламки
Святого Граалю, з якого став соком напій.
У вітах тече,
І пульсує у прожилках листя
Надпите двома під коронами нинішніх крон.
...Дві пари очей
У душі одне одного мислять.
І він розуміє, вона – його слабкість, полон...
Для неї він – все!
І так само – слабка ним і сильна...
Їх дерево грубне корою відвертих зізнань.
І в тому є сенс:
Проростаючи поглядом пильним,
В собі відкривати життям скореговану грань.
