«Дуель» (Сонет) За віщось ображав мене дебіл, хоч досі не второпаю за віщо. Топтався по душі моїй, як віл, із поглядом ненависно-зловіщим. У відповідь і я, вхопивши кіл, нападника добряче уперіщив. Від бойового сплету наших тіл, тріщали стебла бур’янів розкішних. Тоді я, безперечно, виграв бій. Закінченням стихійної дуелі було, що ненависний ворог мій на полиновій корчився постелі. А я в траві усе ж знайшов не кіл, а ручку й трохи віддалік … портфеля. ––––––– ©Анатолій Загравенко.
ID: 731791 Рубрика: Поезія, Громадянська лірика дата надходження: 04.05.2017 07:38:46 © дата внесення змiн: 04.05.2017 07:38:46 автор: Анатолій Загравенко
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie