Ой, до чого ж гарно тут... Погляньте!
Все для нас, щоб милуватися могли.
Край дороги зупинилися берізки,
мов дівчата... в коси стрічки заплели.
А ті стрічки золоті іскряться,
сонце ясне у них барвами цвіте.
Розсипає осінь щедро позолоту,
в дар залишило їй літо золоте.
А ось сосни... Гарні, величаві,
мов сусідки дві ранкової пори.
Розмовляють про щось тихо на галяві.
Видно раді, що зустрілися вони.
І калина тут рясна та пишна...
й кучерявий, густий, пишний має чуб,
тут кремезний, мужній, сильний,
всіма знаний...
Молодий, дуже веселий, гарний дуб.
Зрісся він коріням із землею.
І хоч є, де розгулятися вітрам...
Усім затишно у лісі біля нього.
Видно, прагнути до цього треба й нам!
Ой, до чого ж гарно тут... Погляньте!
Все для нас, щоб милуватися могли.
Край дороги зупинилися берізки,
мов дівчата... в коси стрічки заплели.
ЛЮБІМО, ГАЛИНОЧКО! НАША ЗЕМЛЯ ВАРТА ТОГО. 
Вірю і люблю свій край, як написано у вірші 
осіні!
