занурившись у веремію подій,
намагаюсь себе обдурити.
у полоні пустих надій,
що зможу без тебе жити.
ти майстерно мене покарав,
так як вмієш,з жорстокістю ніжною.
зі мною в рулетку зіграв,
пробивши серце кулею грізною.
думаєш,я насправді одна?
отак залишусь сама
самотою?
хай вночі тобі розкаже луна,
що я кожну секунду з тобою.
розчиняєшся в ароматі кави,
плутаєшся у моєму волоссі,
дочитуєш останні глави
і залишаєш зім'ятою постіль.
ненавиджу,коли тебе немає,
і прокидаюсь з відчуттям утрати
чогось,що в кожному тепер шукаю,
чогось,що в мене вже не відібрати.
ти не похитнув життя мого важіль,
не зробив кожен день весною,
просто кожне з моїх вражень
ти наповнив собою.
