Ховаюсь у фільтри сірості,
небо променями ножі у теплий пісок.
Ти робиш крок,
називаєш його останнім
і віднині твій бог
то міраж...
бачиш,
скельце застрягло в оці,
в серці застряг образ таємний тінню.
Гоніння, листи чи дитячі вибрики
Без права вибору
й шовку голосу
бути тепер.
Пустелею серед моря,
у барвах таємних вечерь
воскресаю.
Тримаю на відстані
обережно
мереживо дотиків нездійсненних
щоб стати тобі натхненням,
примарившись в передріздвяний вечір.
гречно дякую,
розсипаюсь пісками і віршами,
ти десь тішишся цій пустелі,
потім робиш останній крок....
Ховаюсь у фільтри слабкості,
небо променями ножі у холодний спогад.
Ти надсилаєш знак,
називаєш його спасінням.
Я віднині
твій бог
твій бог....
