- Хто ти? Тебе уздрів я, легку, як тінь…
Ближче! О, ближче! Справді, тепер згадалось:
Ми із тобою дивні – ми Янь та Інь.
Сутності дві – в одному, життя начало.
- Хто я? Я нині жінка – дочка земна,
Спрагла коханка вічна, дитя любові…
З розуму зводить плотська краса моя ,
Демон інстинктів, голос гіркої крові…
Хто я? Я мати: діток зродила в світ –
Ніжно плекаю: часу – ані хвилинки,
Роду свого сплітаю прадавній міт,
Кажуть, я Берегиня – звичайна жінка.
Ти хто?
- Я твій коханець одвічний - Ян,
Геній любові, еросу і жадання,
Спраглих надій жіночих зрадливий пан...
В парі з тобою зродим життя -єднання.
Ми із тобою дивні – ми Янь та Інь,
В схожім – відмінні: тайну життя пізнали.
Літо – й зимовий холод, проміння й тінь -
Сутності дві в одному, начал начало.
Та переписала, доповнила про чоловіче начало. Але жіноче і чоловіче начала -породжують нове життя, тому "життя начало". Хоча цю китайську філософію кожний розуміє по-своєму. Думаю, і в одній душі може бути світле і темне - Янь та інь.