Мамочка мила, рідна моя,
Ти, мов у небі ясна зоря.
Ти, мов та бджілка, зранку до ночі,
Плекаєш діток не змикаючи очі.
Лагідні руки невтомно працюють,
А очі сумні, ніби завжди нудьгують.
Стужилась ти, мамо,за ким і чому?
Навіяли спогади думку сумну.
Я руки твої пригорну, поцілую.
Біля тебе присяду і посумую.
Загляну у вічі твої, моя мила,
І вмить у душі в мене з'являться крила.
Згадаю дитинство і юність свою,
І лагідну, щиру усмішку твою.
Її пронесу крізь усе я життя,
Бо ти ж бо єдина, матуся моя.
06.02.2009 р.
