МІЙ ДІМ ПІД НЕБЕСАМИ
Відриваюсь, від землі в нічну тишину...
на сьоме небо у Всесвіт птахом злітаю,
слухаю сонату про вічну любов святу
у вікні, зустрічаю схід сонця ,як світає...
Я, мандрівниця, попутниця -земного життя,
мій дім -поетична світлиця під небесами.
де вічно зоріє зоря розпалює вогник тепла
і одиноку птаху зігріває ніжними піснями.
Я, запрошую тебе друже у мої казкові сни...
де замріяна весна зустрічається із літом,
де чути спів райських пташок золоті голоси-
і на килимі щастя душа цвіте маковим цвітом.
Серед ясних зір, у серці відтане крига зими...
сонячний промінь замерзле тіло твоє відігріє,
із очей витре сльозу і осяє путь в зоряні світи-
світла радість, оживе в душі і надією запломеніє.
Із блакитного небокраю усміхнеться щастя...
Богиня поезії подарує насолоду пахощі земні,
і від сузіря Діви приймеш святеє причастя
де є святість, там немає страждань болю в душі.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
